Відповідь: Це договірні відносини між Орендарем та Орендодавцем. Якщо Орендодавець є фізична особа, то сплачується податок з доходів фізичних осіб за ставкою 15 відсотків.

Відповідь: Так, обов’язково

Відповідь: В ДПІ в м.Суми видають і міняють ідентифікаційні номери в зоні обслуговування платників податків на І поверсі інспекції. Дні прийому – з понеділка по п’ятницю з 9.00 до 18.00, перерва на обід з 13.00 до 13.45.

Відповідь: Отриману в певному кварталі виручку від реалізації, включаючи суму перевищення, підприємство повинно включити до бази оподаткування єдиним податком за обраною ставкою, письмово повідомити податковий орган про перехід на загальну систему оподаткування і повернути отримане ним Свідоцтво платника єдиного податку. З наступного кварталу підприємство вважається таким, що перебуває на загальній системі оподаткування.

Відповідь: Згідно пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених даним законом, такий платник сплачує штраф у розмірі 50 відсотків погашеної суми податкового боргу так як затримка по сплаті узгодженого податкового зобов’язання є більшою 90 календарних днів наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженого суми податкового зобов’язання.

Відповідь: Згідно пп. 4.1.2. п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-III, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Відповідь: Підставою для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

Оформлення державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв) здійснюється землевпорядною організацією, яка виконала землевпорядні роботи щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Власнику однієї чи більше земельної частки (паю) в межах земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, видається один державний акт на право власності на земельну ділянку.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 року № 2535-XII (зі змінами та доповненнями) далі- Закон № 2535 ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх грошової оцінки у таких розмірах: для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,1; для багаторічних насаджень – 0,03.

За сільськогосподарські угіддя, що надані в установленому порядку і використовуються за цільовим призначенням, незалежно від того, до якої категорії земель вони належать, земельний податок справляється згідно з частиною першою ст. 6 Закону № 2535.

Тобто розмір земельного податку для сільськогосподарських угідь визначається виходячи з грошової оцінки одного гектара земель.

Оскільки розмір земельної ділянки при виділенні її в натурі власникам земельних часток (паїв) визначається на підставі вартості земельної частки (паю), то вартість земельної ділянки і як наслідок – розмір земельного податку залишаються незмінними, за винятком окремих випадків, коли в разі потреби в проектах землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) здійснюється перерахунок їх розміру в умовних кадастрових гектарах і вартості земельної частки (паю).

Відповідь: Згідно п. 2.3. розділу 2 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» від 19.02.2001 року № 72 сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) через їх каси, каси банків, інших фінансових установ, які надають послуги з переказу грошей, та підприємств поштового зв'язку не має перевищувати десяти тисяч гривень протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами. Платежі понад установлену граничну суму проводяться виключно в безготівковому порядку. Кількість підприємств (підприємців), з якими проводяться розрахунки, протягом дня не обмежується.

Установлені обмеження на готівкові розрахунки не поширюються на розрахунки підприємств (підприємців) між собою при закупівлі сільськогосподарської продукції (перелік якої передбачено Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016-97, затвердженим наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 30.12.97 N 822, коди 01.11 - 01.42, та 05.00.1 - 05.00.42).

Відповідь: Відповідно до пп. 15.4.1 п. 15.4. ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року зі змінами та доповненнями ( далі – Закон № 2181), граничні строки для подання податкової декларації, визначені пунктом 4.1 статті 4, заяв про перегляд рішень контролюючих органів, визначені пунктом 5.2 статті 5, заяв про повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), визначені пунктом 15.3 цієї статті, підлягають продовженню керівником податкового органу (його заступником) за письмовим запитом платника податків, якщо такий платник податків протягом зазначених строків:

перебував за межами України;

перебував у плаванні на морських судах за кордоном України у складі команди (екіпажу) таких суден;

перебував у місцях позбавлення волі за вироком суду;

мав обмежену свободу пересування у зв'язку з ув'язненням чи полоном на території інших держав або через інші обставини непереборної сили, підтверджені документально;

був визнаний за рішенням суду безвісно відсутнім або перебував у розшуку у випадках, передбачених законодавством.

Штрафні санкції, визначені підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181, не застосовуються протягом строків продовження граничних строків подання податкової декларації згідно з нормами цього пункту.

Згідно з пп. 15.4.2 п. 15.4 ст. 15 Закону № 2181 норми цього пункту поширюються на:

платників податків - фізичних осіб;

посадових осіб юридичної особи, у разі коли протягом зазначених граничних строків така юридична особа не мала інших посадових осіб, уповноважених відповідно до законодавства нараховувати, стягувати та вносити до бюджету податки, збори (обов'язкові платежі), а також вести податковий облік та звітність.

Відповідь: Згідно ст. 2 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1997 року № 2535-XII із змінами та доповненнями ( далі – Закон № 2535) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Пільги окремим категоріям платників земельного податку встановлені статтею 12 Закону № 2535.

З 01.01.2007 року пільга щодо сплати податку за землю залишається лише для тих установ та організацій, які утримуються за рахунок коштів місцевого та державного бюджетів.

Якщо, підприємства, установи, організації, що користуються пільгами зі сплати земельного податку, здають у тимчасове користування ( оренду ) окремі будівлі, або їх частини, вони сплачують земельний податок у встановлених розмірах на загальних підставах, пропорційно площі будівлі, яку передано у тимчасове користування ( оренду ).

Відповідь: Відповідно до пп. «в» пп. 8.6.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ ( далі – Закон № 2181) платники податків, активи яких перебувають в податковій заставі, повинні в обов’язковому порядку письмово узгоджувати з податковим органом операції з ліквідації об’єктів нерухомого або рухомого майна. Виняток становлять лише операції з ліквідації такого майна внаслідок обставин непереборної дії ( форс-мажорних обставин) або відповідно до рішень органів державного управління.

Однак штраф, передбачений пп.17.1.8 Закону № 2181 за відчуження активів, що знаходяться у податковій заставі без погодження з податковою, тут не застосовується. Оскільки ліквідація основних фондів, не є операцією з їх відчуження.

Відповідно до пп. 8.6.4 Закону № 2181 посадова особа платника податків чи фізична особа у разі здійснення операцій з активами, які перебувають у податковій заставі, що підлягають узгодженню з податковим органом, без отримання попередньої згоди податкового органу несе відповідальність, установлену законодавством України за ухилення від оподаткування.

Відповідь: Законом України від 26 грудня 2008 року № 835-VІ „Про Державний бюджет України на 2009 рік” встановлено, що абсолютні нормативи збору за спеціальне використання водних ресурсів, які були затверджені додатком № 2 Закону України від 3 червня 2008 року №309-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", у 2009 році обчислюються із застосуванням коефіцієнту 1,439.

В поточному році залишається незмінною норма Закону № 309, яка діяла і в 2008 році. Тобто, з метою зменшення навантаження на населення за споживання води, опалення, тощо встановлено понижуючі коефіцієнти:

• до нормативів збору за спеціальне водокористування в частині використання поверхневих вод басейнів річок та підземних вод підприємствами житлово-комунального господарства застосовується коефіцієнт 0,3;

• для теплоелектростанцій з прямоточною системою водоспоживання збір за обсяг поверхневої води, пропущеної через конденсатори турбін для охолодження конденсату, обчислюється із застосуванням коефіцієнта 0,005.

Відповідь: Відповідно пп. «б» пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ ( далі-Закон № 2181), платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом.

Згідно з пп. «б» пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону № 2181 до таких операцій відноситься і виплата дивідендів.

Для узгодження такої операції платник податків повинен надати податковому керуючому, призначеному керівником податкового органу з числа службових осіб такого податкового органу, запит, у якому роз’яснюються зміст операції та фінансово-економічні наслідки її проведення. Податковий керуючий має право видати припис про заборону здійснення такої операції, у разі коли за його висновками цінові умови та/або форми розрахунку за такою операцією призведуть до зменшення спроможності платника податків вчасно або у повному обсязі погасити податковий борг. Зазначений припис має бути затверджений керівником відповідного податкового органу. У разі коли припис не видається протягом десяти робочих днів з моменту надходження зазначеного запиту, операція вважається узгодженою.

Відповідь: Згідно ст. 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15.05.2003 року № 755-IV ( зі змінами та доповненнями) для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа повинні подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи:

-заяву про припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем;
-документ, що підтверджує внесення плати за публікацію повідомлення про прийняття фізичною особою - підприємцем рішення щодо припинення підприємницької діяльності.

Для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації подає державному реєстратору особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу такі документи:

-заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням;
-свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця;
-довідку відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості по податках, зборах (обов'язкових платежах);
-довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості;
-довідки відповідних органів фондів соціального страхування про відсутність заборгованості або про те, що вона не перебувала на обліку.

Відповідь: Основними документами, які регламентують порядок застосування підприємцями загальної системи оподаткування є Декрет КМУ від 26.12.92 р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», із змінами і доповненнями (далі – Декрет № 13-92), і розроблена у відповідності з ним Інструкція «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю», затверджена наказом ГДПІ України від 21.04.93 р. № 12, із змінами і доповненнями (далі – Інструкція № 12).

Відповідно ст. 13 Декрета № 13-92 і п. 13 Інструкції № 12 оподатковуваним доходом підприємця вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов’язаних з отриманням прибутку. Протягом року доходи і витрати розраховуються наростаючим підсумком.

Чистий доход підприємця, який знаходиться на загальній системі оподаткування, оподатковується податком за ставкою 15 % незалежно від того, являється підприємницька діяльність основним місцем роботи чи ні.

Нарахування податку з доходів, який повинен сплатити підприємець, здійснюється органами державної податкової служби по місцю реєстрації на основі даних декларації про доходи за рік, яка подається протягом 40 календарних днів, слідуючих за останнім календарним днем звітного року (протягом року декларація про доходи подається підприємцями поквартально и розраховується наростаючим підсумком).

Відповідно до п.3 ст.14 розділу IV Декрету № 13-92, податок, обчислений податковими органами, сплачується в такому порядку: протягом року платники щоквартально сплачують до бюджету по 25 процентів річної суми податку, обчисленої за доходами за попередній рiк, а платники, які вперше залучаються до сплати податку, - 25 процентів суми, обчисленої їм податковими органами за оціночним доходом на поточний рiк. Для сплати авансових платежів податку встановлюються такі строки протягом року: до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня i до 15 листопада. У разі значного збільшення або зменшення протягом року доходу платника податковими органами може бути проведено перерахунок сум податку за строками сплати податку, що не настали; суми плати за патент i суми податку, сплачені протягом року за місцем виплати доходу та у вигляді авансових платежів, пред'явлених податковими органами, враховуються при остаточному розрахунку суми податку на підставі документального підтвердження факту сплати податку.

Згідно пп. 2.3.1 п. 2.1 ст. 2 Закону України « Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР із змінами і доповненнями, підприємці, які знаходяться на загальній системі оподаткування, підлягають обов’язковій реєстрації платниками податку, у разі, коли загальна сума оподатковуваних операцій протягом останніх 12 місяців перевищує 300 тис. грн.

Відповідь: Указом Президента України від 03.07.98 р. № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» ( зі змінами та доповненнями) встановлено, що фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають можливість перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності шляхом придбання Свідоцтва про сплату єдиного податку, якщо на вид підприємницької діяльності, який здійснює така фізична особа, місцевою радою встановлено ставку єдиного податку, за умови, що обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік не перевищує 500 тис. грн. Указом також визначено, що для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єкт малого підприємництва подає письмову заяву. Наказом ДПА України від 13.10.1998 року № 476 затверджена форма заяви в якій, зокрема, зазначається і обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Таким чином, якщо у фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності у звітному календарному році виручка перевищила 500 тис. грн., то така особа не може протягом 2009 року застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності зі сплатою єдиного податку.

Відповідь: Так, має право. Відповідно до п. 1.18 наказу ДПА України від 27.05.08 № 355, в разі хвороби перевіряючих та в зв’язку з тим, що не має можливості направити на перевірку інших перевіряючих, органом ДПС видається відповідний наказ на призупинення перевірки. Термін призупинення перевірки відповідно буде залежати від терміну перебування на лікарняному перевіряючих.

Відповідь: Відповідно до вимог Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.98 р. № 727/98 (у редакції Указу Президента України від 28.06.99 р. № 746/99) базою оподаткування єдиним податком є сума виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок та/або в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Тобто суб'єкт малого підприємництва з метою обкладання єдиним податком повинен враховувати всі надходження, отримані на розрахунковий рахунок та в касу від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), суми позареалізаційних доходів, виручки від іншої реалізації.

Крім того, п. 40 ПБО 25 визначено, що інші доходи, які виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства, відображаються у статті «Інші звичайні доходи» фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва.

Оскільки поворотна фінансова допомога відноситься до інших доходів підприємства, то в Книзі обліку доходів і витрат ця сума відображається у графі 5 «Позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації».

Таким чином, підприємство з метою обкладання єдиним податком повинно враховувати всі надходження, отримані на його розрахунковий рахунок та в касу від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), суми позареалізаційних доходів, включаючи поворотну фінансову допомогу та виручку від іншої реалізації.

Відповідь: Відповідно до ст.9 Закону України від 01.07.04 №1955-ІV «Про транспортно – експедиторську діяльність» (із змінами та доповненнями) необхідно, щоб був укладений договір у письмовій формі щодо надання транспортних послуг, а підтвердженням перевезення вантажів є товарно – транспортний документ, тобто товарно – транспортна накладна.

Відповідь: Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів самостійно обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року. Обчислення податку з власників наземних транспортних засобів провадиться виходячи з об’єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів, а податок з власників водних транспортних засобів – виходячи з довжини транспортного засобу за ставками, зазначеними у ст.3 Закону № 1963-XII «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів».

Юридичні особи на підставі бухгалтерського звіту (балансу) в строки, визначені законом для річного звітного періоду, подають до відповідного органу державної податкової служби за місцем реєстрації транспортних засобів розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на поточний рік за формою, затвердженою центральним податковим органом України. Таким чином, якщо транспортних засіб придбано особою, яка відповідно до ст.58 Господарського кодексу зареєстрована як підприємець без статусу юридичної особи, то такий приватний підприємець не повинен подавати розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів згідно з вимогами ст.6 Закону № 1963-XII.

Хто є платником податку: власник транспортного засобу чи особа, яка користується ним за дорученням ?

Відповідно до ст.6 Закону № 1963-XII якщо право користування транспортним засобом передбачено фізичною особою за дорученням іншій особі, податок з власників транспортних засобів сплачується його власником або від його імені особою, якій таке право передано, якщо це передбачено і дорученні на право користування транспортним засобом, за місцем реєстрації цього транспортного засобу. Якщо власник бажає, щоб за нього податок з власників транспортних засобів сплачувала особа, яка користується його автомобілем, потрібно цю ситуацію передбачити у дорученні на право користування транспортним засобом.

Чи сплачується податок за викрадений автомобіль?

Відповідно до ст.6 Закону № 1963-XII у разі викрадення транспортного засобу податок його власником не сплачується, якщо факт викрадення підтверджується документами органів, якими порушено відповідну кримінальну справу.

Фізична особа має легковий автомобіль, податок за який сплачено за два роки під час проходження технічного огляду в 2006р. Наступний термін проходження технічного огляду – 2008р. Однак у 2007р. сталася аварія, внаслідок якої автомобіль пошкоджено і він не на ходу. Чи має сплачувати податок в власників транспортних засобів його власник за той час, протягом якого він не експлуатувався?

Згідно з постановою КМУ від 26 лютого 1993 р.№ 141 «Про затвердження Правил проведення державного технічного огляду автомобілів, автобусів, мототранспорту та причепів» власники транспортних засобів зобов’язані подати належні їм транспортні засоби для технічного огляду на місці в термін, визначений відповідним органом, що проводить технічний огляд.

У разі неможливості подання транспортного засобу на місце технічного огляду ( через несправність чи з інших причин) у встановлений строк його власник сплачує податок за цей транспортний засіб на загальних підставах, а документ про сплату податку пред’являє органу, що проводить технічний огляд, разом з письмовою заявою про неможливість подання транспортного засобу для технічного огляду.

Таким чином, за транспортні засоби, що не експлуатуються (через несправність автомобіля, хворобу власника, відрядження тощо), податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується на загальних підставах за повний рік.

Відповідь: Відповідно до статті 4 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.92 р. № 2535 (зі змінами та доповненнями) розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів.

У разі якщо земельну ділянку із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування виділено та надано у власність громадянину для ведення особистого селянського господарства, про що видано державний акт на право власності, то незважаючи на те, отримує громадянин доходи чи ні від продажу сільськогосподарської продукції, вирощеної на цій ділянці, він повинен сплачувати земельний податок.

Відповідь: Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 4.12.1990 року № 509 ( зі змінами та доповненнями) встановлено, що тривалість планової виїзної перевірки не повинна перевищувати 20 робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів.

Тривалість позапланової виїзної перевірки не повинна перевищувати 10 робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів.

Подовження термінів проведення планової виїзної перевірки можливе на термін не більш як 10 робочих днів, а стосовно суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів.

Подовження термінів проведення позапланової виїзної перевірки можливе на термін не більш як 5 робочих днів, а стосовно суб'єктів малого підприємництва - 2 робочих дні.